Mason Peaks та Mason Mints — кондитерські вироби, що виготовлялися кондитерською фабрикою Mason, Au & Magenheimer Confectionery Mfg. Co. Вона знаходилася за адресою 22 Henry St у Брукліні. Mason Peaks — це цукерки, які виготовлялися у формі батончика з кокосовою стружкою, вкриті шоколадом. Mason Mint — це кругла м’ятна начинка у шоколаді. Мейсон також випускав печиво Dots and Crows, яке нині належить компанії Tootsie Roll Corporation. Компанія була заснована як Mason & Au, кондитери творили на 81 Fulton St у Брукліні, в 1864 році. Засновниками були Джозеф Мейсон та Ернест фон Ау. У 1880 році до Мейсона та Ау приєднався Еміль Золлінгер, і назва змінилася на Mason, Au & Zollinger. Більш докладно про одне з найвідоміших виробництв у Брукліні читайте на brooklyn1.one.
Перше приміщення кондитерки
Отже, заснована в 1864 році кондитерська фабрика доволі успішно працювала, виготовляючи популярні цукерки на 81 Fulton St. До 1892 року компанія стала занадто великою, особливо після приєднання до кондитерів Еміля Золлінгера, щоб залишатися на 81 Fulton St, відтак було прийняте рішення переїхати на 22 Henry St, Нову фабрику, до слова, спроєктував Теобальд Енгельгардт, один із найплідніших архітекторів Брукліну кінця ХІХ та початку XX століття.
Енгельгардт, син німецьких іммігрантів, був головним архітектором у Східному окрузі, а це Бушвік, Вільямсбург, Грінпойнт і частина Бедфорд Стайвесант. У його активі заводи й пивоварні, а також рядові будинки й громадські будівлі, церкви. Саме Енгельгардт побудував потужний цегельний завод із великими вікнами для кращого освітлення та умов праці, добре придатний для легкої промисловості. Будівля могла виконувати, навіть функції млина. Сюди й переїхали кондитери.
Ця споруда в майбутньому була перетворена на житло. Слід сказати, що Енгельгардт був усюди. Він був справжнім сином району, і протягом своєї кар’єри багато в чому фізично визначав квартали, заселені процвітаючою та успішною німецькою громадою.
Теобальд почав працювати зі своїм батьком, успішним теслею та будівельником. Хлопець залишався при батькові, аж поки той не вийшов на пенсію в 1877 році. Після чого Теобальд Енгельгардт відкрив офіс у Вільямсбурзі та розпочав свою практику. У ті часи німецькі громади Брукліну процвітали рахунком бізнесу.
Філіп Енгельгардт відповідав за будівництво кількох пивоварень у цьому районі, і Теобальд незабаром успадкував його приклад. У своєму офісі на 906 Broadway St, у будівлі, яку він сам спроєктував, молодий чоловік почав проєктувати заводи, пивоварні, будинки та церкви для людей, які будували статки в комерції та торгівлі. Його найвідомішою пивоварнею, яка все ще стоїть, є пивоварня Ulmer та офісний комплекс на 31 Belvidere St у Бушвіку.
Солодке життя
Між тим, компанія Mason стала відомою кількома своїми цукерками: Mason Mints, Mason Peaks і Dots. Mason’s Peaks були найпопулярнішими з пропозицій компанії у 1920-х роках. Це було десятиліття кенді-бару. Peaks були ранньою, грубою версією. Вони були трохи схожі на кудлату картоплину, занурену в шоколад. Начинка була кокосова, слід зауважити, що в той час це була одна з найпопулярніших начинок, мало що змінилося і нині.
Джозеф Мейсон описав ці цукерки більш поетично, він говорив, що вони, наче вкриті снігом гори у своїй чистоті. На коробках і вивісках магазинів на задньому плані була зображена засніжена гора, а на передньому — кокосове дерево, з розлогими гілками. Виглядало все це досить загадково, хоча й дещо заплутано, з огляду на географічні реалії.
Проте, у ті часи батончики були досить універсальними. Мейсон запропонував фірмові страви «Фонтан морозива», тобто всі можливі варіації розрізання батончика й наповнення його кулькою морозива.
Один магазин цукерок і морозива в Шінглхаусі, штат Пенсильванія, навіть придумав, як розплавити батончик Peaks, щоб створити новий топінг для морозива Peaks Sundae.
Такий собі містер Х.П. Тонер писав Мейсону, що він у захваті від його цукерок Peaks, і що в нього ніколи не було таких цукерок, такого батончика, який би продавався так, як Peaks. Відтак, підсумовував бакалійник, він вирішив перетворити свій магазин на магазин Peaks.
Розквіт бруклінської компанії
Перепис населення США 1880 року, без врахування кількості мешканців, зафіксував, що Мейсон, Ау й Золлінгер володіли капіталом на суму 110 000 доларів і сировиною на суму 104 000 доларів. На підприємстві працювало 35 робітників, які отримували зарплатню в розмірі $3,50 на день для кваліфікованих робітників і $1,50 для простих робітників. Компанія виплачувала загальну річну заробітну плату в розмірі $15 416. Вартість продукції за минулий 1879 рік становила 150 000 доларів.
У 1884 році директорами підприємства стали Ау, Золлінгер і Луїс Магенхаймер. У 1933 році компанією керували Чарльз Ф. Хауг — президент, Фредерік А. Магенхаймер був віцепрезидентом та фінансистом, а Герберт Е. Хауг — секретарем.
Mason, Au & Magenheimer продовжували працювати за адресою 22 Henry St до 1949 року, поки не переїхали на Лонг-Айленд. У 1960-х роках бізнес було продано компанії Bayuk Cigar, потім Candy Corporation of America, а згодом компанії Tootsie Roll, яка продовжила виробляти Mason Dots and Crows.
У 1970-х роках будівлю було перетворено на житло для художників, вони проживали тут завдяки дії програми Mitchell-Lama. Багато митців у цій тісно згуртованій громаді жили там майже 30 років, це була єдина будівля для художників у Брукліні, яка фінансувалася урядом.
Але у 2003 році новий власник будівлі відмовився від Mitchell-Lama і почав звільняти будівлю зі стабілізованою орендною платою, коли терміни оренди закінчувалися. Обслуговування та ремонт було згорнуто, щоб змусити орендарів піти. Він також запропонував викуп, щоб ще більше спонукати орендарів залишити приміщення.
Мешканці подавали до суду, деякі з них були вже літніми люди. Вони програли й мусили піти. Разом із житлом був втрачений громадський сад поруч із фабрикою, який мав стати частиною нової забудови.
Сучасні реалії
Після того, як будівля спорожніла у 2004 році, почалася забудова, яка перетворила її на розкішні кондомініуми. Але розпочалися і проблеми, які виникали на кожному кроці. До прикладу непорозуміння з проєктами, потім стався економічний крах 2008 року, який повністю зупинив розвиток. Позови подавали на кожному кроці, а на сам кінець виникли проблеми з дахом, величезний «кратер» на даху відкрився прямо перед початком дощового сезону. Можливо, саме так працює карма.
Відтак будівля потребувала повної внутрішньої реконструкції, зверху вниз, щоб отримати ринкові ціни на квартири. Усе ускладнювалось через те, що лише два верхні поверхи мали краєвиди, які були зображені в рекламних проспектах. Також не було відомо, чи отримають власники дозвіл на будівництво будівлі вгору, хоча на цій конкретній ділянці немає обмежень щодо висоти.
У 2010 році проєкт був куплений іншою командою розробників та інвесторів, включаючи компанію Меджика Джонсона, яка взялась до справи з маючи велику купу грошей. Нові інвестори залучили нову групу архітекторів Джозефа Пеллі Ломбарді, фірму, знайому зі збереженням та історичними перетвореннями. Проєкт був завершений у 2012 році.
Стосовно ж цукерок, то бізнес був проданий кілька разів і тепер належить Tootsie Roll Corporation, яка продовжує виробляти Mason Mints і Dots. Та живі ще деякі старожили, які й досі пам’ятають кондитерську фабрику, що працює, і робітників, які кидають цукерки з її вікон дітям, що стоять унизу.
Джерела: