У ХІХ столітті бізнес у Брукліні перетворився з поєднання невеликих магазинів на великий національний виробничий центр, рушійною силою якого, стали такі галузі, як цукрове рафінування, хімічне виробництво та виробництво будівельних матеріалів. Зрозуміло, що промисловому зростанню району сприяло його розташування на набережній та нова інфраструктура, така, як термінал Буш, а потім і Бруклінський міст. Усе це стимулювало економічний та промисловий розвиток і, у підсумку, допомогло Брукліну до 1880 року стати одним із провідних виробників промислових товарів Сполучених Штатів. Більш детально тут: brooklyn1.one.
Бібліотека спадщини будівельних технологій
Можливо, для когось, Бруклін відомий своїми «хіпстерами» та, як один із районів Нью-Йорка, що нині переживає культурне відродження, завдяки великій кількості музеїв, спортивних споруд та міського вуличного життя. Однак огляд Бібліотеки спадщини будівельних технологій показує зовсім інший бік Брукліну. Мова про те, що він був головним виробничим центром у регіоні Великого Нью-Йорка. Бібліотека спадщини містить публікації понад 100 бруклінських компаній, які виробляли будівельні матеріали, включаючи вироби з дерева, металу та фарб.
Ці найстаріші документи Брукліну датуються, якраз серединою ХІХ століття. До прикладу, каталог будівельних виробів напередодні Громадянської війни ілюструє ліпнину вікторіанської епохи, яка прикрашала і прикрашає багато будинків із коричневого каменю та інших міських житлових будівель у Брукліні та, навіть сусідньому Мангеттені. Крім того, є ще так званий додатковий каталог. Мова про буклет чавунного ливарного заводу, присвячений декоративним чавунним стовпам та огорожам, що обрамляли невеликі передні двори класичних бруклінських будинків, що оточують ці квартали.
Наприклад, у каталозі компанії Brooklyn Metal Ceiling Co., створеній на початку століття, представлені декоративні металеві панельні для стелі, що сьогодні відомі, як жерстяні стелі, хоча вони не містили олова. Вони були доступні з попередньо обробленим покриттям, що імітує мармур. Цей каталог розкриває етнічне розмаїття Брукліну, а вступ написаний англійською, французькою, німецькою, іспанською та італійською мовами.
Слід зауважити, що досліджувати розвиток та розмаїття бізнесу, бізнес-ідей та кількість тих, чи інших підприємств, за такими каталогами досить зручно. Адже облік тут вівся ретельний. А кількість таких посібників, невпинно зростала, вони були, майже в кожного значущого підприємства Брукліну. От, наприклад, каталог листового металу з боро, який належав компанії Miller and Doing Co., яка була створена в Брукліні, але її бізнес із декоративного листового металу перейняв досвід компанії в Коннектикуті. При цьому навіть нині оригінальні візерунки штампування використовуються компанією в Міссурі.
Виробництво, як модель бізнесу
Історія бруклінського штампованого листового металу, а відповідно й цього бізнесу, має досить багату історію. Його часто використовували для декоративних карнизів та віконних ковпаків на фасадах мурованих будівель, про що, знову ж таки, свідчать каталоги Міллера та Доінга. Відповідно викрійки з Міллера та Доінга використовувалися компанією Kenneth Lynch Co. у Коннектикуті наприкінці XX століття. Нині ці викрійки досі використовуються для виробництва декоративного листового металу тієї епохи компанією WF Norman Co.
Населення Брукліну зробило цей район одним із п’яти найкращих міст США, тому не дивно, що таке велике місто мало в ХІХ столітті значну виробничу базу, як була частиною своєї економіки. Документи Бібліотеки спадщини свідчать про те, що понад століття, тут виготовляли найрізноманітнішу продукцію, яку можна було позначити спеціальним торгівельним знаком — зроблено в Брукліні.
До слова, на титульних сторінках таких каталогів перелічувався асортимент доступних видів товару. Ось, як описувалося виготовлене в Брукліні скло — колете, піскоструминне, скошене, посріблене, шліфоване, різьблене та свинцеве художнє скло. Цей каталог також містив сотні різних візерунків та фотографій, що демонстрували різні процеси виробництва декоративного скла.
Роберт Фултон — прабатько транспортного бізнесу
З моменту заснування Брукліну його мешканці працювали в різних професіях, адаптованих до потреб їхньої зростальної громади. Саме так, з ХІХ до початку XX століття Бруклін пережив період величезного зростання та розвитку. Спочатку він був селом, потім розквітнув, ставши містом, а потім остаточно перетворився на частину мегаполіса Нью-Йорк.
Цей великий наплив людей з усього світу, які працювали, створювали та обмінювалися ідеями, багато в чому вплинув на ринок праці та економіку, зокрема, на появу таких професій, як фотограф, та занепад застарілих галузей, як-от поромник.
Причому занепад деяких колись дуже прибуткових галузей також задокументовано на сторінках каталогів. Корнеліус Дірксен був фермером у XVII столітті, який мав човен і за невелику плату перевозив пасажирів до Мангеттена та назад. Цей підприємницький початок поромного сполучення в Брукліні одразу призвів до того, що, такий собі, Роберт Фултон запустив власний корабель на воду в 1812 році. Відтоді в Брукліні було регулярне надійне поромне сполучення, яке перевозило пасажирів, товари та тварин між двома містами. А всі ці різні й численні поромні підприємства на початках своєї роботи, приносили прибуток інвесторам та створювали робочі місця для населення.
Що ж стосується Роберта Фултона, який дуже посприяв швидкому зростанню міста, то за це вдячні нащадки назвали на честь нього Фултон-стріт. А у Фултон-парку стоїть історичний монумент, що відзначає його роль у революції в транспортному сполученні регіону. До слова, є ще дещо, що пов’язує Роберта Фултона з Брукліном. Мова про його паровий військовий корабель «Демологос», який спочив на Бруклінській військово-морській корабельні.
Бруклінський порт
Неабиякий вплив на розвиток бізнес-клімату міста зробив Бруклінський порт. Після Громадянської війни значення Брукліну саме, як порту для судноплавства суттєво збільшилося. Паралельно збільшувалась кількість окремих пірсів для судноплавних компаній та потреба в більших і вищих магазинах. Неподалік від Бруклін-Гайтс, у тому, що зараз називається Дамбо, в 1868 році купець Девід Доуз побудував свій великий склад для зберігання тютюну й пізнішої його транспортування на Вотер-стріт.
Спочатку ця будівля мала п’ять поверхів та була спроєктована, як і всі магазини вздовж узбережжя, як довге цегляне приміщення з круглими арковими дверними отворами та аналогічними вікнами. Була передбачена можливість закривати ці вікна та двері важкими залізними віконницями, щоб запобігти потраплянню світла в складське приміщення, вологи та, можливо, це важливіше, сторонніх осіб.
Усередині будівля була розділена на великі відсіки, до яких можна було дістатися через низку пандусів, що вели на верхні поверхи. Цей величезний комплекс міг зберігати різноманітні товари з усього світу. Серед них були тваринячі шкури та вовна з Аргентини, цукор та меляса з Пуерто-Рико, каучук із Белізу, пальмова олія з Ліберії та Сьєрра-Леоне. Були тут, звичайно, й американські товари, які призначалися для Англії та Мексики. Бруклін зростав, багатів і займався бізнесом.
Джерела:
- https://www.brownstoner.com/history/brooklyn-heights-east-river-warehouses-shipping-history/
- https://www.untappedcities.com/photos-inside-the-raw-spaces-of-a-19th-century-brooklyn-paint-factory/
- https://www.architectmagazine.com/technology/architectural-detail/made-in-brooklyn-a-glimpse-into-the-boroughs-manufacturing-history_o