Волт Вітмен — всесвітньо відомий поет Америки. Дехто вважає його наступником великих Гомера, Вергілія, Данте та Шекспіра. У «Листях трави» він оспівував демократію, природу, любов і дружбу. Цей монументальний твір прославляв тіло, а також душу, і знаходив красу та заспокоєння навіть у смерті. Разом з Емілі Дікінсон, Вітмен вважається одним із найвидатніших поетів Америки ХІХ століття і пізніше вплине на багатьох поетів, зокрема на Езру Паунда, Вільяма Карлоса Вільямса, Аллена Ґінзберга, Саймона Ортіса, Ч. К. Вільямса та Мартіна Еспаду. Більш докладно про творчий шлях уродженця Брукліну читайте на brooklyn1.one.
Народження. Юність. Молодість
Волт Вітмен народився 31 травня 1819 року в Хантінгтоні, на Лонг-Айленді. Він народився в родині, яка оселилася в Північній Америці в першій половині XVII століття. Його походження було типовим для цього регіону — мати, Луїза Ван Велсор, була голландкою, а батько, Волтер Вітмен, мав англійське походження. Вони були фермерами з невеликою формальною освітою.
Колись сім’я Вітменів володіла великою ділянкою землі, але на момент народження Волта вона настільки зменшилася, що його батько, навіть зайнявся теслярством, хоча сім’я все ще жила на невеликій ділянці спадкового маєтку. У 1823 році Волтер Вітмен-старший перевіз свою чималу сім’ю до Брукліну, який у ті часи переживав економічний бум. Там він займався нерухомістю та будував дешеві будинки для ремісників, але був незграбним менеджером і йому було важко забезпечувати сім’ю, яка збільшилася до дев’яти дітей.
Волт був другою дитиною, він відвідував державну школу в Брукліні, почав працювати ще в дитячому віці. У дванадцять років Вітмен почав вивчати друкарську справу й закохався в письменництво. Переважно бувши самоучкою, він жадібно й багато читав, знайомлячись із творами Гомера, Данте, Шекспіра та Біблією.
Початок трудового шляху
Вітмен працював друкарем у Брукліні та Нью-Йорку, поки руйнівна пожежа в друкарні не знищила її. У 1836 році, у віці сімнадцяти років, він почав свою кар’єру вчителя і продовжував викладати в сільських школах на Лонг-Айленді до 1841 року. Але в підсумку, йому не сподобалася роль вчителя і він звернувся до журналістики як кар’єри, якою юнак був готовий займатись повний робочий день. Волт Вітмен, навіть заснував щотижневу газету «Лонг-Айлендер», а пізніше редагував низку газет Брукліну та Нью-Йорка.
Так у віці 23 років він редагував щоденну газету в Нью-Йорку, а в 1846 році став редактором The Brooklyn Daily Eagle, відомої, популярної й важливої газети того часу. Звільнений із неї на початку 1848 року через підтримку Партії вільної землі, фракції демократів і вігів, що виступали проти рабства, він поїхав до Нового Орлеана, Луїзіана, де три місяці працював на The Crescent, а потім повернувся до Нью-Йорка.
Саме в Новому Орлеані він на власні очі відчув жахливість рабства на невільницьких ринках цього міста. Після ще однієї невдалої спроби зайнятися журналістикою, а саме Вітмен заснував газету «Вільної землі» під назвою Brooklyn Freeman, він почав будувати будинки та займався нерухомістю в Нью-Йорку приблизно з 1850 до 1855 року.
Унікальний стиль поезії. «Листя трави»
Вітмен провів більшу частину своїх 36 років, гуляючи та спостерігаючи, живучи в Нью-Йорку та Лонг-Айленді. Він часто відвідував театр і бачив багато п’єс Вільяма Шекспіра. Чоловік сильно полюбив музику, особливо оперу. У ці роки він також багато читав вдома та в бібліотеках Нью-Йорка. Можливо, саме це надихнуло його на експерименти з новим стилем поезії. Бувши шкільним учителем, друкарем і журналістом, він публікував сентиментальні оповідання та вірші в газетах і популярних журналах, але вони були дуже далекі від справжньої літератури.
Але при тому, Волт Вітмен продовжив розвивати свій унікальний стиль поезії. Слід зауважити, що поет залишав і повертався до Брукліну багато разів протягом життя. Однак боро завжди буде частиною його поетичного життя. У 1900 році він написав вірш Crossing Brooklyn Ferry, у якому описав свій шлях і захоплення, яке він відчув, переправляючись із Манґеттена в Бруклін.
Навесні 1855 року Вітмен уже мав достатньо віршів написаних у розробленому ним новому стилі для видання, хай тоненького, але томика поезії. Але так і не знайшовши видавця, Волт вчинив безрозсудно — продав будинок і власним коштом надрукував перший тираж «Листя трави». Що цікаво, на першому виданні 1855 року не було жодного імені видавця чи автора. Зате на обкладинці красувався портрет самого Волта Вітмена, широкоплечого, рум’яного, з Вакхом, з бородою, чолов’яги схожого на сатира. Саме так описав його Бронсон Олкотт у журнальній статті 1856 року.
Перші «Листя трави» після появи не оцінили ні читачі, ні критики, зате збірку дуже тепло прийняв поет і есеїст Ральф Уолдо Емерсон, який особисто написав Вітмену, після прочитання віршів, що це був найбільш незвичайний витвір дотепності та мудрості, який бачила Америка.
Вітмен же пішов далі, він опублікував власну захоплену рецензію на «Листя трави». Проте, як критики, так і читачі продовжували вважали стиль і тему Вітмена вельми неприємними. В авторитетному виданні The Longman Anthology of Poetry, писали, що за життя Вітмен не отримав визнання публіки за свої вірші з кількох причин: відкритість у питанні сексу, його самопрезентація, як грубої робочої людини та його стилістичні новаторства.
Догляд за пораненими
Поет, який відмовився від регулярного розміру та римування, яке застосовували його сучасники, вважався людиною і поетом, яка перебувала під впливом довгих каденцій і риторичних стратегій біблійної поезії. Так склалося, що після публікації «Листя трави» Вітмена звільнили з роботи в Міністерстві внутрішніх справ. А все склалося наступним чином: Вітмен влаштувався клерком у Міністерство, та коли тогочасний міністр внутрішніх справ Джеймс Харлан виявив, що саме він був автором «Листя трави», вірша, який він вважав образливим, то він звільнив поета.
Але попри неоднозначне і критичне сприйняття збірки в США, вірші досить прихильно сприйняли в Англії, серед британських письменників, які відзначили творчість Вітмена, були Данте Габріель Россетті та Алджернон Чарльз Суінберн. Та не дивлячись ні на що, в 1856 році Вітмен випустив друге видання книги, яке містило вже тридцять три вірші, а ще лист від Ральфа Емерсона, який нахвалював перше видання, і довгий відкритий лист Вітмена у відповідь. Загалом протягом свого життя Вітмен продовжував удосконалювати свій віршований том, опублікувавши ще кілька видань книги.
На початку громадянської війни Вітмен працював незалежним журналістом, відвідував поранених у госпіталях Нью-Йорка. У грудні 1862 року він поїхав до Вашингтона, округ Колумбія, щоб доглядати за своїм братом, який був поранений на війні. Пригнічений стражданнями багатьох поранених у Вашингтоні, Вітмен вирішив залишитися працювати в лікарнях і пробув у місті одинадцять років.
Більшу частину свого життя поет намагався підтримувати себе. У Вашингтоні він жив на зарплату службовця та скромні гонорари, а надлишок грошей, у тому числі подарунки від друзів, витрачав на закупівлю продуктів для пацієнтів, яких доглядав. Письменники зі США та Англії час від часу присилали йому «гаманці» з грошима, щоб він не злидарював.
На початку 1870-х років Вітмен оселився в Камдені, штат Нью-Джерсі, де й помер у 1892 році.
Джерела: