В останній чверті дев’ятнадцятого століття газета «The Brooklyn Daily Eagle» описувала Коні-Айленд як «найбільший морський курорт у світі». Газета стверджувала, що в порівнянні з іншими курортами, злочинності тут значно менше, що впливає на відвідуваність курорту. Про історію створення поліції в Коні-Айленді читайте на brooklyn1.one
Історія шотландського іммігранта
У 1871 році Коні-Айленд адміністративно входив до містечка Грейвсенд, яке приблизно до 1881 року охоронялося поліційним управлінням міста Бруклін. Як і в сусідньому Нью-Йорку, політика на Коні-Айленді була кривавим спортом, а корупція та хабарництво були широко поширеними. Пан Джон Ю. Маккейн, емігрант шотландського походження, переїхав до Сполучених Штатів у дитинстві. Після свого обрання в 1869 році Міським головою Маккейн узяв під свій контроль муніципалітет і здобув репутацію людини, яку одночасно поважали й боялися. У 1879 році, посилаючись на відсутність будь-якої реальної присутності поліції, Маккейн проштовхнув через законодавчий орган Нью-Йорка закон про її створення. «Новий законопроєкт про поліцію Утрехта та Грейвсенда» був спонсорований депутатом Дугласом, і після його ухвалення були створені департаменти.
Після цього влада Маккейна в місті та на острові була абсолютною. Першим що він зробив, після того, як сформував поліцію Грейвсенда, сам призначив і комісара, і начальника поліції. Газети того часу писали, що якщо закон країни й воля вождя збігаються — це добре, але якщо ні, тим гірше для закону. До слова, відомо, що громадяни любили цю людину та те середовище, яке його імперія створила для мешканців і працівників острова.
Одночасно Маккейн був міським інспектором, президентом міської ради, головою ради охорони здоров’я, президентом ради водних ресурсів, головою Демократичної та Республіканської партій, начальником відділу поліції міста Грейвсенд, головою акцизних уповноважених, головою Комісарів автомобільних доріг, головою комісарів ліцензій, головою комісарів державних земель і головою недільних шкіл тощо.
«Сильна рука закону»
Поліція Маккейна фінансувалася частково коштом зборів, які він збирав за видачу ліцензій на різноманітні концесії, розваги, танцювальні зали, салони, тири, музеї тощо. Сума внесків коливалася від 50 до 250 доларів, ті, хто її сплачував знали, що якщо вони платять, то начальник буде вдячний.
Штаб-квартира поліції острова (Коні-Айленд) була розташована в будівлі «акваріума», яка знаходилась у двоповерховій каркасній конструкції на схід від готелю «Vandeveer’s Hotel» і «Plaza» у Вест-Брайтоні.
Згідно з джерелами 1880 року, усі поліціянти, найняті різними силами, були приведені до присяги як офіцери владою Грейвсенда. Були залучені й відомі та здібні готельні детективи, які працювали у великих готелях. Під час сезону на Коні-Айленді, Маккейн мав під своїм керівництвом 150 поліціянтів, 20 з яких — звичайні міські поліціянти, але які підпорядковувались Маккейну. У документі описується, що Маккейн був здатний «протягнути сильну руку закону до будь-якої форми беззаконня, про яку належним чином доведено його увагу». Згідно з газетною статтею, опублікованою в 1882 році, було відомо, що поліція Грейвсенда була особливим органом, і її поведінка неодноразово піддавалася суворій критиці.
Абсолютна влада
У 1887 році Маккейн повністю контролював Грейвсенд і поліційні відділи міста. За звичаєм того періоду, у Нью-Йорку та його околицях, політичних гігантів, таких, як Маккейн, підтримували ті, хто отримував вигоду від здобичі або боявся узурпатора.
Маккейн нічим не відрізнявся від інших корупціонерів у столиці. Він використовував всю надану йому владу, свій вплив на інших представників місцевої влади, щоб ще більше збагатитися. Багатство привернуло увагу Чарльза А. Ширена, кандидата на посаду мера Брукліну, і Вільяма Дж. Гейнора, кандидата на посаду судді у Верховний суд штату Нью-Йорк, а пізніше — мера Нью-Йорка, які розглядали Маккейна як політичну загрозу. Маккейн і Гейнор швидко стали запеклими політичними ворогами.
У підсумку в результаті політичної битви з Гейнором, Маккейн отримав звинувачення у виборчих порушеннях, усе це стало публічним і любов виборців змінилась на немилість до Маккейна. До того ж коли офіційні спостерігачі прибули в день виборів, поліціянти Маккейна їх побили й вони змушені були втекти. Зрештою, Маккейна засудили до шести років в’язниці.
Після того, як Маккейна відправили до державної в’язниці Сінг-Сінг для відбування терміну, 6 травня 1894 року міста Флетбуш і Грейвсенд були анексовані Брукліном. Та сама участь чекала й місцеву поліцію. У світлі дій Маккейна щодо отримання ліцензій і дозволів комісар поліції Брукліну Леонард Н. Уеллс дав зрозуміти, що будь-які ліцензії, включно з алкоголем і шоу, були анульовані та мали бути видані мером міста Бруклін. До того ж були викриті випадки корупції, коли в штаб-квартирі поліції не змогли надати, навіть, інвентарних списків чи інших записів тощо. У січні 1896 року офіцерів поліції Грейвсенда приєднали до лав Бруклінської поліції, однак із пониженням у званні.