Наприкінці ХІХ століття такого ще ніколи не було, щоб дружина супроводжувала чоловіка на будь-яке будівництво. Справа не лише в гендерній нерівності, а, радше в тому, що тодішні жіночі спідниці, як правило, бувши довгими заважали не лише фізичній роботі жінки, а й пересуванню по будівельному майданчику, який, як відомо, ніколи не вирізнявся чистотою і порядком.
Але коли Вашингтон А. Роблінг, який працював головним інженером на будівництві Бруклінського мосту, захворів, саме його дружина, не стала зважати на ці обставини. Емілі Воррен Роблінг, сміливо втрутилася в ситуацію. Вона взяла кермо правління у свої руки, керуючи роботами, підтримувала зв’язок та політично взаємодіяла з міськими чиновниками та робітниками. При цьому вона не забувала дбати про свого чоловіка, спостерігаючи за завершенням будівництва першого у світі підвісного мосту зі сталевого дроту. Ба більше, саме Емілі першою перетнула новий міст, несучи в руках півня, як свідчить легенда, на щастя. Докладніше читайте на brooklyn1.one.
Дитинство, навчання, одруження
Що цікаво — Емілі Воррен Роблінг не була інженером і не мала технічної освіти. Але, як стверджують її сучасники, вона була жінкою, яка має сильний характер та чоловічий склад розуму. Відтак вона відіграла одну з найважливіших ролей в одному з найвидатніших архітектурних досягнень ХІХ століття.
Бруклінський міст, який уперше з’єднав Бруклін і Мангеттен, на той час був найдовшим підвісним мостом у світі. Для розуміння грандіозності споруди — його будівництво тривало 14 років. Що правда, тут слід зробити ремарочку, що ускладнювали зведення мосту корумповані політики та нечесні підрядники. При цьому після завершення його одразу ж проголосили «Восьмим дивом світу».
Можливо, на це рішення також вплинув той факт, який у ті роки сам по собі здавався справжнім дивом — будівництвом фактично керувала жінка. Емілі Воррен народилася 1843 року в Колд-Спрінг, штат Нью-Йорк. Окрім неї у її батька Сильвануса Воррена, члена асамблеї штату Нью-Йорк, та його дружини Фібі Ліклі Воррен було ще 12 дітей.
Уже в підлітковому віці дівчина поїхала у Вашингтон, тому, що хотіла навчатися в престижній Джорджтаунській академії Візитейшн. У цьому навчальному закладі вивчала історію, астрономію, французьку мову та алгебру. Ці предмети були для дівчат не основними, головне, що мали засвоїти випускниці академії, це ведення домашнього господарства та рукоділля, які тут так само викладали. На цьому тлі Емілі Воррен відрізнялася від ровесниць жвавим розумом, безпосередністю та чарівністю. Цими якостями вона зачаровувала навколишніх людей.
Потім відбулося знайомство з майбутнім чоловіком. Емілі представив інженеру-будівельнику Вашингтону А. Роблінгу її брат, Г. К. Воррен, генерал часів Громадянської війни, під керівництвом якого, той проходив службу. Вашингтон був сином Джона А. Роблінга, німецько-американського інженера, який прославився будівництвом підвісних мостів та своїм запальним характером. Емілі одразу вразила Роблінга молодшого. А вже після одруження він описував свою дружину, як жінку з безмежним тактом і наймудрішими порадами.
У підсумку Роблінги одружилися в 1865 році та вирушили до Європи. Емілі в той час уже була вагітна, але це ніяк не завадило їй супроводжувати свого чоловіка під час вивчення кесонів — водонепроникних конструкцій, наповнених стисненим повітрям, які згодом дозволили бруклінським робітникам копати під Іст-Ривер. Повернувшись додому, Роблінг старший почав готуватися до будівництва підвісного мосту через Іст-Ривер, який, як він хвалився, мав бути найвеличнішим мостом з усіх чинних. На початках, до слова, Бруклінський міст називали «Великим мостом через Іст-Ривер».
У підсумку Джон А. Роблінг не помилився, Бруклінський міст згодом став принаймні згідно з переказами, найфотографованішою спорудою у світі. Його називали воротами до осяяного міста, як колись назвав Бруклін Томас Вулф, чиї гранітні вежі та товсті сталеві троси надихнули незліченну кількість художників, музикантів, інженерів та архітекторів.
Складності будівництва Бруклінського мосту
Будівництво мосту видалося набагато підступнішим, ніж може здатися більшості пересічних пішоходів. Лише через кілька днів після початку робіт, під час огляду будівельного майданчика, Роблінг старший поранив ногу об палі бруклінського пірса, коли до причалу підпливла баржа, заразився правцем і помер менш ніж за місяць.
Його на посаді головного інженера, змінив син Вашингтон. Але пізніше він теж став недієздатним. Його вразила таємнича хвороба, яка, згідно з повідомленнями того часу в пресі, частково паралізувала чоловіка, осліпила, до того ж він став глухим і німим.
Лише пізніше вдалося з’ясувати, що Роблінг молодший страждав від кесонної або декомпресійної хвороби, яка була спричинена зміною тиску повітря. Ця хвороба вважається професійною для робітників мостобудівельної галузі. Відомо, про щонайменше понад два десятки інших чоловіків, які загинули, працюючи на мосту.
Це ще було не все. Адже міст будували вважай вручну, тому було багато втрачених пальців. Також були падіння, без страховки, яка б вловила будівельника. Була величезна кількість незадокументованих травм.
Зустрічайте — Емілі Воррен Роблінг
Після всіх цих трагічних подій на сцену вийшла Емілі Воррен Роблінг. Жінка, у подальшому житті вивчала право в Нью-Йоркському університеті та виступала за рівність у шлюбі в юридичному журналі Олбані. Але це було потім, зараз же на будівництві Бруклінського мосту, саме вона стала очима та вухами свого чоловіка.
Емелі починала, як секретарка, вона робила багато нотаток, їздила туди-сюди на будівельний майданчик. Жінка вела перемовини щодо постачання матеріалів, контролювала виконання контрактів і виконувала роль зв’язкової з радою опікунів. Зрештою, Емілі Роблінг стала своєрідним заступником головного інженера, свого чоловіка. Вона використовувала свої прекрасні дипломатичні навички, щоб керувати конкурентними партіями, включаючи, тогочасного мера Брукліну, який намагався усунути її чоловіка з проєкту.
А впродовж останніх років будівництва мосту її чоловік почав дивитися з вікна своєї кімнати, де він був прикутий до ліжка, у Бруклін-Хайтс — він використовував телескоп або бінокль, щоб спостерігати за тим, як Бруклінський міст росте. І хоча, всі відчували його присутність на будівництві, але він не міг піднятися на міст і не міг нікого побачити чи з кимось поспілкуватися.
Роль Емілі Роблінг у будівництві мосту
У 1898 році Емілі Роблінг у листі до сина писала, що в неї більше розуму, здорового глузду та загалом цікавих ідей, ніж у будь-яких кількох інженерів, і якби не вона, Бруклінський міст ніколи б жодним чином не пов’язували б з ім’ям Роблінг.
Міст, нарешті, відкрився наприкінці травня 1883 року. Церемонія відкриття проходило з колосальною помпою. У той день тисячі людей перетнули міст, їх супроводжувало море феєрверків. В одній зі статей газети «Таймс» повідомили про те, що дружина інженера Бруклінського мосту у всьому допомагала своєму чоловікові.
Нині на мосту встановлено табличку на честь усіх трьох Роблінгів. На ній написано, що за кожною великою справою стоїть самовіддана жінка. Зовсім недарма Емілі Роблінг вважається першою бізнеследі Брукліну.
Джерела: