Раніше банки будували не тільки з метою економічної користі — вони були спроєктовані як собори для торгівлі, передаючи силу та безпеку через свою величну архітектуру. Та не тільки високі колони та масивні двері з литої бронзи робили банки Брукліну минулих років характерними. Долучались і крихітні завершальні штрихи, вирізьблені на колонах і екстер’єрах. До прикладу, зображались білки, які запасають горіхи на зиму — аналогія дуже прозора. Сучасні похмурі будівлі з бежевими та скляними стінами та підвісною стелею мало нагадують царствені будівлі початку XX століття, які раніше називали домівкою наших грошей. Про історію одного з найстаріших на найвеличніших банків Брукліну — Kings County Savings Bank, читайте на brooklyn1.one
Архітектура Другої французької імперії
Kings County Savings Bank — колишня будівля банку на Бродвеї, 135 у районі Вільямсбург у Брукліні що в Нью-Йорку, являється прикладом архітектури Другої французької імперії. Будівництво почалося в 1860 році за проєктом Вільяма Х. Віллкокса з Брукліну. Він взявся до справи в партнерстві з видатним нью-йоркським архітектором Гамаліелем Кінгом, компанія якого займалась банками безперервно, аж до 1990-х років, працюючи разом під назвою King & Willcox. Цією ж будівлею, починаючи з 1996 року управляє Мистецький та історичний центр Вільямсбурга.
Будівля Ощадбанку округу Кінгз була побудована між 1860 і 1867 роками. Її зовнішні розміри становили 43,5 на 81 футів або 13,3 на 24,7 м. Побудована вона була з дорчестерського пісковика. У висоту банк піднявся на три головні поверхи, на кожному з яких є одна велика кімната. На першому та другому поверхах головні кімнати містять шість високих коринфських колон, вилитих із чавуну, а третій поверх повністю відкритий. На першому поверсі збереглися масивні газові люстри та ошатно різьблені вироби з дерева.
Попри те, що дизайнер будівлі банку, партнер Кінга, Вільям Х. Віллкокс, був відносно невідомим як архітектор, будівля є чудовим зразком стилю Другої французької імперії. Наприклад, особливістю цього стилю є те, що будівля демонструє характерний мансардний дах, який приховує мансарду четвертого поверху.
Найвища точка Вільямсбургу
У середині 1920-х років керівники Вільямсбурзького ощадного банку вирішили побудувати нову штаб-квартиру й побудували хмарочос, неподалік центру Брукліну. Коли будівля була відкрита 1 квітня 1929 року, банк зайняв найнижчі поверхи, а решта поверхів були орендовані під офіси. До кінця XX століття кабінети стоматологів займали більшу частину будівлі. Комісія зі збереження визначних пам’яток Нью-Йорка визначила екстер’єр вежі пам’яткою міста в 1977 році та визначила такими деякі внутрішні приміщення в 1996 році. Через кілька злиттів Вільямсбурзький ощадний банк став частиною HSBC Bank USA, який продав будівлю у 2004 році. Верхні поверхи будівлі були переобладнані під розкішні кондомініуми з 2005 до 2007 року, тоді як банківський зал став місцем проведення різних заходів.
А що ж перша будівля? До 1900 року, під час будівництва Вільямсбурзького мосту, тутешні околиці змінилися, і стара будівля Банку вже сприймалася як ікона «старого Вільямсбурга». Він залишається однією з найважливіших історичних пам’яток цього модного бруклінського району, і був визнаний Комісією зі збереження визначних пам’яток Нью-Йорка в 1966 році, бувши сьомою будівлею, яка отримала таке відзначення. Окрім того, будівля банку була внесена до Національного реєстру історичних місць у 1980 році.
Мистецько-історичний центр
Як можна бачити, банк округу Кінгс є видатним прикладом архітектури Другої Французької імперії. Про це говорить, і це демонструє багатство орнаментів і різноманітних архітектурних елементів. Ощадний банк округу Кінгс представляє період надмірної показовості, коли ще не вважалося вульгарним, принаймні людьми при владі, відкрито хвалитися своїм багатством. З масштабу та загального характеру, зовні немає нічого такого, що відрізняло б «Kings County Savings Bank» від особняка мільйонерів.
Будівля залишалася в безперервній власності та користуванні банку більше століття. А у 1980-х роках минулого століття, вона перестала використовуватися як банк.
Нині в будівлі розміщено Мистецько-історичний центр Вільямсбурга. Це некомерційна мистецька організація, заснована художницею Юко Ніі в жовтні 1996 року. Центр представляє художні виставки, вистави та інші культурні заходи. А також тут відбуваються лекції, семінари та освітні програми, як місцевих, так і міжнародних митців. Він також зберігає та демонструє історичне мистецтво та артефакти.
31 липня 2008 року Джон Б. Менбек, офіційний історик Брукліну з 1993 до 2002 року, написав у статті в «The Brooklyn Eagle», що мистецтво у Вільямсбурзі досягло великих успіхів. Насправді весь Вільямсбург прогресував, безсумнівно. Усе це відбулося, через художників, які вподобали це місце.
Що ж стосується Художньо-історичного центру Вільямсбурга, то нині він працює саме в колишній будівлі Ощадного банку округу Кінгс. А тому, зовсім не дивно, що саме фонд Юко Ніі отримав вливання від міста в розмірі 500 тис. доларів США.