Коні-Айленд — це півострівний район і розважальний район у південно-західній частині боро Бруклін. До середини ХІХ століття він перетворився на морський курорт. У зв’язку із чим наприкінці ХІХ століття на цьому місці були побудовані парки розваг. Історичного розквіту атракціони досягли в першій половині XX століття. Однак після Другої світової війни їхня популярність впала й через роки занедбаності кілька споруд було знесено. Більш детально про все це читайте на brooklyn1.one
Американські гірки
16 червня 1884 року на Коні-Айленді в Брукліні, штат Нью-Йорк, відкрилися перші в США американські гірки. Цей атракціон відомий як стрілкова залізниця, був дітищем ЛаМаркуса Томпсона. Нова розвага мала миттєвий успіх, і на початку століття по всій країні були відкриті сотні американських гірок.
Перший готель був відкритий на Коні-Айленді в 1829 році, а після громадянської війни цей район став відомим курортом із театрами, ресторанами та іподромом. Між 1897 і 1904 роками виникли три парки розваг на Коні-Айленді — Dreamland, Luna Park і Steeplechase. У 1920-х роках до Коні-Айленда можна було дістатися на метро, а влітку там збиралися тисячі людей на день, щоби покататися, пограти, відвідати екскурсії, побувати на пляжі та на дощатій доріжці довжиною дві з половиною милі, завершеній у 1923 році.
Відкриті тут свого часу американські гірки та парки розваг зазнали занепаду під час Великої депресії та Другої світової війни, коли американці мали менше грошей, щоб витрачати їх на розваги. Нарешті, в 1955 році відкриття Діснейленду в Анахаймі, штат Каліфорнія, означало появу сучасного тематичного парку та відродження американських гірок. Успіх Діснейленду викликав хвилю нових парків. До 1970-х років парки змагалися за створення найбільш захопливих атракціонів.
До середини 1960-х років основні парки розваг на Коні-Айленді закрили, і район набув занедбаного іміджу. Проте в останні десятиліття він був відновлений і залишається популярним туристичним об’єктом. Тут усе ще знаходиться атракціон «Cyclone», який очолює всі списки найкращих у світі американських гірок і легко зрозуміти чому. Траса довжиною 2640 футів вразить будь-кого, особливо захопливе падіння з висоти 85 футів. До слова «Cyclone» дебютував в 1927 році. Він є одним із найстаріших наявних атракціонів у країні.
«Парк із перешкодами»
«Парк Стіплчейз» був відкритий у 1897 році підприємцем Джорджем К. Тілью. Він був першим із трьох великих парків розваг на Коні-Айленді. Свою назву парк отримав від фірмового атракціону, сталевої доріжки завдовжки 1100 футів, де відвідувачі могли мчати один з одним на механічних конях. А ще парк включав Колесо огляду, космічний атракціон під назвою «Подорож на Місяць» і мініатюрну залізницю. У той час, як Тілью хотів, щоб біг із перешкодами став сімейним атракціоном, протиотрутою для більш небезпечних розваг на Коні-Айленді, деякі його атракціони все-таки теж були ризикованими за вікторіанськими стандартами.
Такі атракціони, як «Whichway» і «Human Pool Table», штовхали незнайомців один на одного й давали парам привід побіситись, а шалено популярний «Blowhole Theatre» дозволяв глядачам спостерігати, як вітер із вентиляційних отворів задирав спідниці, нічого не підозрюючим панянкам. Поки жінки намагалися прикритися, клоун шокував їхніх кавалерів за допомогою троса. Пожежа знищила більшу частину парку Тілью в 1907 році. Але бізнесмен не розгубився, він почав брати з відвідувачів, які хотіли побачити обвуглені руїни оригінального парку, платню в десять центів.
«Луна парк» на Коні-Айленді
Заснований у 1903 році імпресаріо тематичного парку Фредом Томпсоном і Скіпом Данді, «Луна-парк» на Коні-Айленді складався з яскравого кластера куполоподібних будівель і веж, освітлених захопливими лампочками, яких, як стверджують тут налічувалось 250 000 штук. Парк спеціалізувався на висококонцептуальних атракціонах, які перевозили відвідувачів усюди, від 20 000 льє під водою до Північного полюса й навіть поверхні Місяця. Подорож на Місяць могла послужити заміною навколосвітньої подорожі. Після прогулянки на слоні гості могли прогулятися симульованими «вулицями Делі», населеними танцюючими дівчатами та костюмованими виконавцями (багато з них насправді були привезені з Індії), або здійснити екскурсію по Італії, Японії чи Ірландії.
Якщо вони все ж таки втомлювалися від прогулянок, то могли відпочити на трибунах і подивитися на «Війну світів». Це була мініатюрна піротехнічна морська битва, у якій американський флот знищував європейську армаду, що вдерлася на континент. Власники парку також заробляли на популярності атракціонів, відтворюючи руйнування Помпеї та Галвестонську повінь 1900 року. Бійня, відтворена в цих атракціонах, стала надто реальною в 1944 році, коли Луна стала жертвою реальної пожежі, яка почалася в одній із ванних кімнат. Через кілька років після цієї пожежі оригінальний атракціон закрився назавжди. Та культову назву «Луна-парк» досі використовують десятки парків розваг по всьому світу.