У 1930-х роках кількість емігрантів, які бажали продовжувати своє життя у Брукліні невпинно зростала. Це призвело до того, що влада задумала заснувати спеціальний навчальний заклад, який би допоміг дітям цих людей здобувати достойну, якісну освіту, а разом з тим можливість для кращого життя у боро. Ще однією особливістю цього навчального закладу мало стати те, що освіту тут планували надавати на безоплатній основі, адже більшість мігрантів того часу представляла прошарок робітничого класу. Керуючись саме такими принципами влада Брукліну у 1930 році взялась за заснування Бруклінського державного коледжу ліберальних мистецтв зі спільним навчанням. Такий навчальний заклад був першим у Нью-Йорку. Більш докладно читайте на brooklyn1.one
Побудова офіційного кампусу
Відтак перший кампус був розташований у найжвавішій частині центру Брукліну, в тіні Боро-Холлу та будівель суду, поблизу жвавої комерційної магістралі. Це місце дуже сподобалось тодішнім студентам, які на початку 1930-х років, стверджували, що Бруклінський коледж, є найкращим. Особливо гарно тут було навесні, коли все зеленіло, пробуджуючись від зимової сплячки.
Протягом двох років коледж зайняв ще одну будівлю, і незабаром виникла ідея побудови офіційного кампусу. Було розглянуто кілька ділянок по всьому боро, і перший президент, Вільям А. Бойлан, прийняв проєкт в районі Мідвуд, запропонований молодим архітектором Рендолфом Евансом. Ще до того, як місце було обрано, Еванс розробив проєкт кампусу в Георгіївському стилі. Він виходив своїм фасадом на центральний чотирикутник і «кріпився» бібліотечною будівлею до високої вежі.
Стосовно цієї земельної ділянки, то на ній в той час розташовувалося поле для гольфу, також тут був футбольний майданчик, а ще невелика сцена для виступу акторів Barnum & Bailey Circus.
Попри те, що, як і весь Нью-Йорк, так і боро Бруклін, перебувало у вирі Великої депресії, прогрес був досягнутий напрочуд швидко. 21 грудня 1934 року міська Кошторисна рада схвалила купівлю ділянки Мідвуд за 1 625 528 доларів. У січні Управління громадських робіт федерального уряду виділило на будівництво приміщень 5 мільйонів доларів. А 2 жовтня 1935 року мер Фіорелло Ла Гуардія в присутності Бойлана та президента округу Раймонда В. Інгерсолла взяв посріблену лопату й символічно поклав початок офіційному будівництву нового кампусу Бруклінського коледжу. Робітники завершили будівництво більшості будівель і озеленення протягом двох років.
Фінансова криза
Останньою будівлею, яку згідно з проєктом архітектора Еванса, почали будувати для повного завершення ансамблю навчального закладу була гімназія. На її закладання прибув навіть «сидячий» президент США Франклін Д. Рузвельт. Саме він не дивлячись на свою інвалідність заклав наріжний камінь на будівництві гімназії й виголосив промову. Суть промови звелась до побажань всього найкращого, успішного майбутнього та, щоб Бруклінський коледж жив в майбутніх поколіннях для розбудови американського суспільства.
Схоже Франклін Д. Рузвельт знав про що говорив. Протягом наступних десятиліть репутація коледжу зростала, частково завдяки видатним викладачам різних дисциплін. Очікувалося, що студенти також будуть одними з найкращих у місті, і вони повинні були складати суворий вступний іспит.
У 1961 році Бруклінський коледж увійшов до складу Міського університету Нью-Йорка. Саме тоді коледж вступав в один із найбурхливіших періодів своєї історії. Війна у В’єтнамі в поєднанні з вимогами нових етнічних і расових рухів за розширення прав і можливостей призвели до майже щотижневих протестів. І студенти, і викладачі брали участь у жвавих дебатах на кампусі та за його межами, тоді як коледж став відомим у боро тим, що приймав на навчання суперечливих особистостей, зокрема Еббі Гоффмана, Боба Ділана та Малкольма Ікса.
Відповідно до духу часу, у 1970 році CUNY запровадив політику відкритого вступу, яка надала право відвідувати коледж будь-якому мешканцю Нью-Йорка, незалежно від академічних документів чи здібностей. У результаті лише за кілька років кількість студентів у Бруклінському коледжі зросла до понад 30 000. Це призвело до сильної переповненості аудиторій, виснаження послуг і проблем з бюджетом. А в 1975 році сталася гостра фінансова криза. Коледж закрив свій кампус у центрі міста та почав «скорочувати». Були «порізані» штат викладачів, адміністрація та багато інших служб.
Повернення колишнього блиску
Через п’ять років Бруклінський коледж почав повертати собі колишній блиск, завдяки створенню в 1981 році національно визнаної основної навчальної програми, яка дала студентам міцну основу для вільних мистецтв. На додаток до посилення навчального плану, коледж знову почав наймати нових викладачів.
Омолодження навчального плану віддзеркалювалося збільшенням зусиль щодо покращення приміщень і початку амбітної будівельної кампанії. Наприкінці 1990-х років бібліотека була реконструйована та розширена, збільшивши простір для її фондів. Були забезпечені можливості для нових медіа та онлайн-сервісів, включаючи важливі архівні фонди. Згодом з’явився West Quad Center — перша нова будівля, додана до кампусу за десятиліття, що дало коледжу можливість об’єднати під одним дахом усі студентські служби, а також спортивні споруди. Далі з’явився Центр виконавських мистецтв Леонарда та Клер Тоу, який включав приміщення для репетицій і виступів, сценографічні та будівельні майстерні, виставковий простір на першому поверсі, театр на 200 місць.
Під керівництвом дев’ятої президентки коледжу Карен Л. Гулд, восени 2011 року відбулася масштабна трансформація зі створення чотирьох нових шкіл і приходом деканів, які їх очолили. До чинної школи освіти приєдналися Школа бізнесу, Школа гуманітарних і соціальних наук, Школа природничих і поведінкових наук і Школа візуальних, медіа та виконавських мистецтв.