Промислове минуле кожного міста є унікальним. У Нью-Йорку під час його становлення велике значення мали порти. Але з розвитком у кожному боро з’являлися свої заводи та фабрики. Кожен район намагався вийти за межі своїх можливостей.
Один із найбільших заводів Брукліну розміщувався у Вільямсбурзі. Цукровий завод Domino був справжнім центром виробництва цукру в країні. Більше на сайті brooklyn1.one.
Більше всіх
У 60-х роках 19 століття в Америці вибухнула Громадянська війна. Вона сильно вплинула на вигляд країни. Після закінчення війни деякі речі зрушили з мертвої точки. Прорив у розвитку харчової промисловості вивів Нью-Йорк на світовий ринок. Цукровий завод Domino став одним із найбільших заводів у світі.
Завод побудував у 1850-х роках промисловий магнат Генрі Хавмайєр. Хоча ще до побудови на цьому місці вже було цукрове виробництво родини-підприємців Хавмеєрів. Сімейну справу вони розширювали по всьому місту.
Тоді будівля заводу була величною та масштабною. Вона нависало над невеликими житловими будиночками Брукліну. Його площа становила 3 млн квадратних футів.
Вже через кілька років після відкриття на заводі працювало понад 4 тисячі людей. Щодня потужності заводу обробляли 3 млн фунтів цукру.
Рецепт успіху
Domino не мав власних тростинних плантацій. Усю сировину їм постачали кораблями субпідрядників. Розміщення Нью-Йорка опосередковано спромоглося вплинути на розвиток Domino. Тому що такий спосіб доставки дозволяв за прийнятною ціною закуповувати найкращу сировину.
До 1870-х років половину американського цукру було зроблено саме в Брукліні.
Працівники працювали не покладаючи рук. Хоча тоді ще не було сучасних верстатів та машин, а їхня праця була неймовірно важкою.
На жаль, в 1882 році на заводі сталася пожежа, яка знищила стару будівлю. З одного боку, це втрата. Адже це могло б стати чудовою пам’яткою історії. Але з іншого боку, завдяки цьому в Брукліні з’явився новий будинок, який дожив до 21 століття.
Нова будівля, нові можливості тільки збільшили компанію. У 1900-х роках завод перейменували на Domino’s Sugar. Правління все ще знаходилося в руках Генрі Хавмаєра.
Domino ніколи не залишався осторонь великих конфліктів. Завод зміг пережити Громадянську війну, дві світові війни.
Хоча під час Першої світової війни на заводі сталася НП. Там стався вибух. «Жовта преса» на той час називала це терактом німецьких військ. Тоді загинуло кілька працівників, а сам завод спалахнув. Domino ніколи не приховувало, що виробляє цукор на потреби союзних військ.
На жаль, у міру розвитку промисловості в світі, велич Domino почала в’янути. Для заводу почалися лихоліття. Удосконалювати виробництво компанія не мала грошей, в принципі, як і платити зарплату працівникам. Через що в 1999 році почався страйк, що тривав майже два роки. У 2004 році Domino назавжди зупинило свої печі та машини.
Нове дихання
Довгий час будівля заводу була порожня. Його замалювали вуличні художники, а сталкери уподобали блукати територією. Але потім усе змінилося. Стиль industrial увійшов у моду, і нью-йоркські забудовники звернули увагу на цю будівлю. Тим самим вдихнувши у нього нове життя.
Two Trees Management займалися перебудовую будівлі заводу. Перед ними була велика робота з перетворення нежитлової промислової будівлі на придатне для проживання місце.
Завод складався з кількох будівель. Головну будівлю переробили під офісні приміщення та магазини. Проєктувальники зберегли зовнішній вигляд будівлі – грубі лінії цегляної будови, круглі вікна. Зовні будівля не змінилася, але всередині стала сучасною.
Інші будівлі заводу переробили під житлові квартири. Для покращення та залучення покупців біля старого заводу висадили парк, який є доступним для всіх охочих.