Поява банківської системи стала важливою частиною розвитку світової економіки. Банківська справа завжди була вигідним видом зайнятості. Найбільшим банком Брукліну в 19 столітті був Вільямсбурзький банк. Бруклінцям він запам’ятався не лише цим. Більше на сайті brooklyn1.one.
Оригінальне інженерне рішення
Головна будівля банку знаходилася на Бродвей та Дріггс-авеню в Вільямсбурзі. Проєктувальник Джордж Постом та архітектор Роберт Хелмер прикрасили дах будівлі величезним куполом. Оригінальна будова вражаюче виділялася на загальному тлі невисоких бруклінських будов. Навіть у 21 столітті цей будинок називають «бруклінським хмарочосом».
Банк відкрився в 1875 році. Точніше основна його частина. У банку, що вже працював, не припинялися будівельні роботи. Ще одна знаменита частина – вежа – відкрилася в 1929 році. Географічно вона була поруч із Атлантичним терміналом. За свою незвичайну та оригінальну будову, банк у 1977 році зарахували до визначних пам’яток Нью-Йорка. Тоді незалежно від майбутнього призначення будівлі, їх будували з метою створити щось унікальне. Можна сказати, що архітектори та проєктувальники змагалися один з одним. Кожен хотів, щоб саме його робота вирізнялася на тлі інших.
Будівля виділялася не лише зовнішнім виглядом, а й внутрішнім оздобленням. Головним лейтмотивом декораторів був стиль ар-деко. У холі були величні візантійські колони, мозаїка на підлозі та стелі, барельєфи, заґратовані вікна та дивовижні світильники.
Після того, як ощадний банк переїхав, у будівлі розміщувалися інші фінансові установи, стоматологічні кабінети. Після 2000 року його переобладнали під квартири, які по кишені тільки заможним городянам. У самому холі будівлі проводять різні церемонії та весілля.
Скромний початок
До того, як банк отримав власну будівлю він розташовувався в підвалі церкви на перетині Бедфорд-авеню та Південної 3-ї вулиці. Реєстрація Вільямсбурзького ощадного банку розпочалося в 1851 році. Спочатку він мав лише 158 вкладників. Але вже через рік роботи, банк зміг переїхати у своє постійне житло через дорогу від скромного підвалу. На той час Вільямсбург мав статус міста. У 1852 році він втратив цей статус, але банк свою назву вирішив не змінювати.
Грамотне управління активами дозволило засновникам банку за перший рік заробити стільки, що це покрило оренду землі на найближчі сім років. Громадянська війна лише посилила активи банку. Вона принесла їм нових вкладників та клієнтів. Вже в 1867 році їх було понад 16 тисяч. А загальна сума депозитів складала 5 мільйонів доларів.
Через 60 років вкладників було майже 140 тисяч. Це зробило його четвертим за величиною банком країни. Таке розширення бази вкладників призвело до того, що настала потреба розширювати штаб-квартиру банку. До 1928 року вона знаходилася в купольній частині головної будівлі.
До 1923 року в Нью-Йорку діяв закон про заборону філій банку. Кожен ощадний банк мав розміщуватися лише в одному будинку. Це приносило безліч проблем. Потрібно було постійно щось добудовувати, розширювати. Якщо для цього не було фізичної можливості, то адміністративні частини тулилися в маленьких кімнатках. Після 1923 року Вільямсбурзький ощадний банк відкрив свої філії на Флетбуш і Атлантик – авеню. Нові відділення почали відкриватися з 1927 року. Первинна будівля теж залишилася як філія. Нова штаб-квартира розмістилася на Хенсон-плейс.
Банк продовжував розростатися, і в 1948 році продовжив будівництво філій на Бей-бридж і Нью-Лотс-авеню. Філії стали з’являтися далеко поза Брукліном. Так один з’явився в окрузі Саффолк на Лонг-Айленді.
Незважаючи на успіхи та стійкий стан банку, встояти проти злиття з більшим фінансовим гігантом вони не змогли. Республіканський національний банк купив Вільямсбурзький ощадний банк у 1986 році. 1999 року вже Республіканський банк купив HSBC Bank USA.