У 1794 році з’явилося маленьке село, яке в майбутньому стало одним із боро Нью-Йорка — Бруклін. 100 сільських будиночків в оточенні заболочених вуличок. Саме таким був Бруклін у 18 столітті. Чим же займалися бруклінці і що про них знали інші. Більше на сайті brooklyn1.
Торгівля та фермерство
Першими поселенцями сучасного Брукліну були голландці. Переїхавши на нове місце, вони продовжили займатися улюбленою справою – фермерством. Вони одразу ж збудували млини для обробки продукції. Це стало першим видом діяльності для Брукліну.
Тим самим займався і сусідній Лонг-Айленд, який славився своїми розораними полями. Готову продукцію треба було кудись збувати. І тут на допомогу прийшли бруклінці. На брудних вуличках розташовувалися торгові лавки та столи. Всі кому потрібні були свіжі продукти, приїжджали до села Бруклін.
У міру зростання міста змінювалися заняття бруклінців. Розташування біля річки підштовхнуло їх до роботи на воді. Вони курсували на човнах по Іст-Рівер. А спекулянти поспішали купити землю вздовж річки. По воді стало зручно збувати товари. Це послужило новим поштовхом у розвитку торгівлі. Бруклінські торгаші процвітали.
У 1801 році в затоці Уоллабаут відкрили військову верф. В основному на верфі працювали ірландські емігранти, які мешкали на околиці Форт-Грін. Його на той час називали ще Оцтовим пагорбом.
До середини 19 століття в місті спостерігався величезний промисловий сплеск. Фабрики та заводи відкривалися всюди. Така доля не оминула й Бруклін. Зі свинопасів і торговців бруклінці перетворилися на фабричних робітників. З усіх прибережних селищ стікалися люди до берегів Іст-Рівер. У той час її піщані береги були оповиті парою і димом від труб фабрик та заводів. Бруклін став змінюватись. З’явилося освітлення та школи. До 1845 року населення Брукліну досягло 80 тисяч. Промисловий потенціал міста прославив його далеко за межами Америки.
У 60-х роках 19 століття до Брукліну ринула хвиля європейських іммігрантів. Він став третім за величиною містом в Америці. Майже сто тисяч іноземців були ірландцями, які привезли з собою звичний спосіб життя.
Промислова слава
До кінця 19 століття у Брукліні проживало мільйон людей. Більшість із них працювали в Нью-Йорку. Багато хто з них доїжджав на роботу на поромах. Та й самі бруклінці з радістю пропонували водні перевезення. Старі веслові човни змінилися на сучасні для того час пороми. Бруклінські поромники жили добре, поки Нью-Йорк не вирішив побудувати знаменитий Бруклінський міст.
Міст багато дав Брукліну, але через нього пороми стали відходити в минуле, але повністю забутими все одно не стали. Пасажирські перевезення стали здійснюватися через нові мости, але промислові продовжили курсувати Іст-Рівер.
Багато років за Брукліном зберігалася репутація «робочої конячки». У ньому зосереджувалася велика кількість заводів та фабрик. Бруклін виробляв усе – від цукру до текстилю.
Починаючи з 1880-х років всі знали Бруклін як головну промислову зону округу. Бруклінські порти обробляли величезну кількість тоннажу. У містечку виготовляли все — сигарети, дроти, пиво, каву та інше. Одне з головних виробництв — цукровий завод. Бруклін був головною цукорницею Америки. Крім харчової промисловості в Брукліні була розвинена металургія. На заводі Continental Iron Works у Грінпойнті збудували знаменитий броненосний лінкор Monitor.
До середини 1950-х років промислова зона Брукліну стала занепадати. Це було пов’язано з тим, що Бруклін став дорожчати. Вести там виробництво стало дорого. І компанії переїжджали у дешевші райони.
Історія Брукліну почалася з фермерського життя, а на своєму піку перейшла в промислову сферу.